Відень — єдине місто у світі, де вино роблять у межах міської межі, на пагорбах, які видно з центру. Сімсот гектарів виноградників і близько ста тридцяти виноробів, які продають молоде вино просто зі своїх садиб у кварталах на зразок Ґрінцинґа чи Нусдорфа. Це називається «гойріґер» — і це не ресторан, а традиція: винороб вішає соснову гілку над дверима, і будь-хто може зайти.
Але справжній характер Відня викуваний геть не виноградом, а тим, що місто століттями стояло на краю імперії. Габсбурґи правили звідси землями від Мілана до Львова, і всі ті народи лишили тут свою кухню, музику, мови. Тому віденський шніцель насправді походить з Мілана, а круасан — із враження від перемоги над османами 1683 року. Після розпаду імперії 1918-го місто втратило чверть населення і роль центру світу, але зберегло звичку мислити ширше за власні кордони. Сьогодні Відень — третя резиденція ООН після Нью-Йорка і Женеви, тут сидять ОПЕК та ОБСЄ, а старе місто з 2001 року входить до списку ЮНЕСКО.
